Таємниця малого рогу (аналітична стаття)

В книзі Даниїла є пророцтва, щодо тлумачення яких у дослідників Святого Письма не виникає жодних розбіжностей. Це загальновідомі пророцтва про такі світові імперії, як Вавилон, Мідо-Персія, Греція, Рим, що пізніше розпався на десять європейських держав – остготи, бургунди (Швейцарія), герули, вестготи (Іспанія), англосакси (Великобританія), франки (Франція), алемани (Німеччина), свеви (Португалія), ломбарди (Італія), вандали. Та коли йдеться про “малий ріг”, представлений у 7-му та 8-му розділах – погляди розходяться щодо ідентифікації цієї влади. Що ж це за влада, якій, до речі, приділено так багато уваги у вищезгаданих розділах? За добрим християнським звичаєм пропоную звернутись до Святого Письма, де, як виявилося, міститься повна інформація щодо виникнення, діяльності та часу правління влади “малого рогу”.
Отже, звідки бере початок влада “малого рогу”? В Дан. 7:23-24 написано: “Четверте царство буде на землі, яке буде різнитися від усіх царств, і пожере всю землю, і вимолотить її, і розтрощить її. А десять рогів визначають, що з того царства встане десять царів, а по них встане інший, що буде різнитися від попередніх, і скине трьох царів.” Четверте царство після трьох попередніх світових імперій – вавилонської, мідо-перської та грецької, – це Рим. До речі, події, описані в Новому Завіті, відбувалися саме під час правління Риму. Римська імперія пізніше розпалася на десять європейських держав. І тут починається найцікавіше. Згідно пророцтва одна з десяти націй починає “різнитися”, набирає міць, і знищує три нації. З історичних джерел відомо, що під час становлення влади римського єпископа були знищені три аріанські народи – вандали, герули, остготи. Ця 30-літня війна тривала з 508 по 538рр..н. е.
Сенсація! Виявляється, що “малий ріг” – це не Наполеон, який правив на початку ХІХ ст., не Ленін, Гітлер, час правління яких припадає на ХХ ст., і навіть не сирійський цар Антиох Єпіфан (176-164 рр. до н. е.), який, до речі, був восьмим за рахунком царем селевкидів, і після нього правили ще двадцять, що свідчить про локальність його влади. “Малий ріг”, згідно з Святим Письмом, – це середньовічна папська система, правління якої в підручниках історії досить часто класифікується, як період “темних віків”. Підтверджує цю думку й низка інших біблійних ознак, які пропоную розглянути нижче.
Однією з ознак влади “малого рогу” є те, що вона “пригнобить святих Всевишнього” (Дан. 7:25). Інквізиція, масові спалення інакомислячих, Варфоломіївська ніч – ось лише деякі наслідки діяльності Римо-Католицької Церкви в період Середніх віків.
“І він побільшився аж до Вождя того війська, і від Нього була віднята стала жертва, і покинене місце святині Його” (Дан. 8:11). В той час, як “в храмі завіса роздерлась надвоє” (Єв. від св. Луки 23:45), земна святиня припинила своє існування. Ісус Христос, після вознесіння на небо, здійснює посередницьке служіння в “правдивій скинії, що її збудував був Господь, а не людина” (Євр. 8:2). Саме туди слід звертатися в молитві покаяння – до Христа, Небесного Первосвященника. Напади “малого рогу”, спрямовані на святиню – запровадження середньовічною церквою інституту земного священства – це, по суті, незаконне присвоєння служіння, яке здійснює Ісус Христос у Небесній Святині. А це, в свою чергу, дає всі підстави вважати сповідь перед земним священником нелегітимною.
І, нарешті, ця влада “буде думати позмінювати свята і права” (Дан. 7:25). Варто лише порівняти Десять Божих Заповідей у Святому Письмі та в Катехизисі Римо-Католицької Церкви, щоб побачити явні зазіхання на Божий Закон. Друга заповідь, що застерігає від поклоніння статуям, зображенням, реліквіям, скасована взагалі, а день відпочинку з суботи – сьомого дня тижня (Єв. від св. Матв. 28:1), даної Богом ще в Едемі, перенесено на неділю – язичницький день сонця. На превеликий жаль, автори зміни дня поклоніння (Лаодикійський Собор, Карфаген, Vст.) випустили з уваги той факт, що дане рішення не грунтується на новозавітніх книгах Святого Письма, зібраних в канон на цьому ж Соборі.
В книгах Даниїла та Об’явлення міститься також інформація про час правління цієї влади. Вислів “час, часи і половина часу” (Дан. 7:25) означає три з половиною пророчих роки, або 1260 пророчих днів (Об’явл. 12:6), або 42 пророчих місяці (Об’явл. 13:5). В даному випадку один пророчий день дорівнює одному календарному року. Отже, якщо мова йде про період у 1260 років, і за початкову дату відліку візьмемо 538 р., то історично підтверджено, що тривалий період папської політичної влади, відомий масовими переслідуваннями і гоніннями, припинився в 1798-му році, коли французькі війська під командуванням генерала Бертьє увійшли до Риму і взяли в полон Папу Римського.
Подальший розвиток подій описаний в Об’явл. 13:3: ”А одна з її голів була ніби забита на смерть, але рана смертельна її вздоровилась. І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною!” 11 лютого 1929 року Ватикан знову вийшов на світову арену як релігійно-політична влада, що змінила тактику, але не змінила ідеологію, яка, по суті, донині залишається сумішшю християнства з язичницькими віруваннями. Ми ж можемо лише слідкувати за владою “малого рогу”, яка, згідно з біблійним пророцтвом, існуватиме аж до Другого приходу Ісуса Христа (Дан. 7:26,27).
ГАЗЕТА ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ „ЧЕРНІВЦІ”